http://www.stihi.ru/2016/04/06/9147
Катались мы на самолёте –
Придумал папа ту затею.
Кружа над городом, в полёте,
Он мне казался чародеем.
В воздушные ныряли ямы.
Вибрировали все заклёпки.
О, ужас! Видела бы мама…
И в кресло я вжималась робко.
«Ну, как тебе? Ты рада, дочка?» -
Кричал он мне сквозь гул мотора.
«Ага!» - в ответ кричала – «Очень!»,
Добавив голосу задора...
Вот и земля. За руку взял...
И травкой по аэродрому,
Эмоций сдерживая шквал,
Мы с ним вышагивали к дому...
Оригинал
Катав татусь на літаку...
І колували ми над містом -
Придумав подорож таку -
Він "чаклуном" був і "артистом"...
В повітряні пірнали ями,
І вібрувала клепка кожна...
І я жахалась до нестями,
Та батько поруч - жити можна!
"Ну, як,подобається, Рито?" -
Кричав мені крізь гул мотору.
"Ага!" - раділа я відкрито
І пнулась виглядать бадьоро...
От і земля. За руку взяв.
Травичкою аеродрому,
Політних сповнені уяв,
Чимчикували ми додому...
Иллюстрация из Интернета.